«Світ ніколи не був таким близьким, таким прозорим і таким пов’язаним, як сьогодні. Соціальні мережі, відеохостинги, блоги, підкасти – наче воронки, які збирають мільйони голосів, історій та думок із усіх куточків нашої планети. Ми стали активними учасниками світового діалогу, де кожен має шанс стати головним редактором своєї історії. Сплеск інформаційної самобутності та креативності витісняє стереотипи та нав’язані стандарти, даруючи свободу слову та різноманітності думки…” – так пише штучний інтелект. Далі текст мій.
Інформаційне поле та публічність зазнає щось незвичайне, з чим раніше ще не доводилося стикатися. Останнім часом ми живемо з відчуттям тотальної брехні довкола нас – про це багато розмов. Це викликає занепокоєння та тотальну недовіру до всіх інститутів. Але світ не став більш цинічнім, він просто став понад публічним! Згадайте політиків – їх завжди звинувачували у брехні. Невже політик бреше більше, ніж, наприклад, продавець ковбаси чи продавець уживаних машин? Ні звичайно. Просто політики завжди публічні, все, що вони говорять, фіксується, а потім обговорюється великою кількістю людей.
З приходом інформаційної епохи всі опинилися у великому скляному будинку і, здавалося б, у такій реальності може вижити правда і тільки правда, але все працює не так!
Що нам принесла інформаційна епоха? Її головний і глобальний тренд – це втрата монополії на публічність! Ми спостерігаємо крах ідеалів, постулатів, ієрархічних інститутів, репутацій… і це лише початок. Я не люблю історичні аналогії, але поява соціальних мереж, які на сьогоднішній день, вже головне джерело інформації, мені нагадує історію з появою друкарства. Що сталося, коли Гутенберг винайшов друкарський верстат? Церква втратила монополію на друковане слово та монополію на дискурс, тому що першою друкованою літературою, здебільшого, були не релігійні твори, а ноти та порнографія. Багато істориків вважають, що сьогоднішня політична карта світу утворилася завдяки друкарству – виробництво релігійних книг національними мовами призвело до руйнування єдиного церковного світу.
Отже, Гутенберг зруйнував старий світ і те саме зробив Цукерберг. До появи соцмереж і в демократичному, і в тоталітарному світі, були «власники» дискурсу – держава, науковці, корпорації та ін. та була аудиторія. Соціальні мережі дали можливість виробляти контент всім, розмноживши таким чином джерела інформації.
Але парадокс у тому, що коли в тебе багато джерел інформації, багато фактів, світ не стає зрозумілішим – за такої кількості фактів встановити істину просто неможливо. І люди, власне, не прагнуть істини. Головне, що треба розуміти про інформаційне поле – ніхто не шукає правди! Споживач контенту поділяє емоції та погляди виробника контенту – це формула PR. Багато вчених і громадських діячів передбачали цей «прозорий» світ, але більшість з них думали, що це буде світ, в якому неможливий обман, але цього не сталося. Девальвація правди та розчинення істини лише наростає. І це веде до тривоги та недовіри (невипадково психіатри рекомендують проводити менше часу в мережі та не зловживати інформацією). Але бізнес більше цікавить питання довіри, а не психічного здоров’я. Саме довіра сьогодні важливий актив бізнесу та ключова цінність PR. Висока конкуренція, надмірні потужності та тривожний споживач – ось що сьогодні робить PR ключовим інструментом бізнесу. Рівень довіри заміряють і соціологи, і маркетологи – це не абстрактне явище, як здається. Існує пряма кореляція між рівнем довіри та рівнем економічного успіху. Чим більше Вам довіряють, тим дорожче Ви коштуєте, тому що довіра – це важлива умова здійснення будь-якої транзакції у бізнесі. При низькому рівні довіри Вам доведеться більше витрачати на просування, безпеку та інше. І я нагадую, що споживач не займається фактом – чекінгом – він або довіряє Вам, або ні.
Іноді бізнесу здається, що споживач безмежно довірливий – він дивиться телевізор, голосує за політиків, на яких тавра ставити ніде… і виникає ілюзія, що the plebs lap it up (фраза, яку у 90-х виконавець, Богдан Тітомир переклав як « піпл хаває», що стало позначенням поганого смаку і нерозбірливості населення). Але голосування на виборах та «голосування карбованцем» – це дуже різні історії. Тому немає іншого шляху для бізнесу, крім як, вибудовувати довірчі відносини зі споживачем. А робити це в інформаційному світі можна тільки через інформацію – чим потужніша Ваша інформаційна домінанта, тим конкурентоспроможніший Ваш бізнес! Можна сміливо сказати, що конкуренція перейшла в інформаційне поле. За якими правилами розгортається конкурентна боротьба у цьому полі – це окрема історія, але вона, безумовно, наростатиме.
Жити в інформаційну епоху дуже дискомфортно і деякі компанії не хочуть поміщати себе в «скляний будиночок» – вони вважають за краще не брати участь у всьому цьому «прогресі», а охороняти свою конфіденційність, якусь особливість і не публічність. У цьому випадку можна через якийсь час виявити себе в кутку ринку, повз який протікають «блакитні океани», але в кут нічого не затікає.